На рідній мові кечуа “Мачу-Пікчу” означає “Старий пік” або “Стара гора”. 

Мачу-Пікчу був визнаний об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1983 році і був названий одним з Нових семи чудес світу в 2007 році.  

На думку вчених Мачу-Пікчу був маєтком короля інків Пачакутека, побудованим приблизно в 1450 р.  

Інші припускають, що місто інків було священним центром, де збиралися великі політичні, релігійні та економічні уми імперії інків.     

Інки були одними з найкращих мулярів у світі. Споруди були настільки добре побудовані за допомогою техніки ашлар (камені вирізаються так ретельно, що з’єднуються без розчину), що навіть лезо ножа не пролізе між каменями. 

Мачу-Пікчу було відоме лише у Перу, поки професор Єльського університету Хірам Бінгем не відкрив місце для західного світу в 1911 році. Його книга “Загублене місто інків” зробила древнє місто знаменитим. 

Довгий час існувала суперечка між Перу та Єльським університетом щодо артефактів, зібраних Бінгемом під час його дослідження. Лише у 2012 році Єльський університет визнав їх спадщиною Перу. 

Мачу-Пікчу був астрономічною обсерваторією. 

На жаль, більшість міст, побудованих цивілізацією інків, були зруйновані іспанськими завойовниками. Мачу-Пікчу пощастило – він прихований від стороннього ока. Це і дозволило археологічній перлині зберегтися у первозданному вигляді.